ЛИПОВИК

Ура! Мені хлопці забадяжили модний банер!

Велике THANKS!

Липень 18th, 2007 Posted by admin | i-net | 50 comments

Рекляма моїх дверей

Оголошую конкурс на кращий слоган! Хто виграє - тому ПИВО! Багато пива!!!

Квітень 23rd, 2007 Posted by admin | doc's | 11 comments

Ще трохи і запрацює моє дітище

На 90% уже завершено створення сайту моєї майбутньої компанії з продажу металевих вхідних дверей www.dvercyata.com.ua . Прошу зайти у гості і підказати, шо там ше слід додати, поправити чи взагалі викинути нафіг!

You are wellcome! Двері

Квітень 8th, 2007 Posted by admin | Робота | 14 comments

То шо не перекладається з російської “Бред сивой кобылы”

Узято з сайту ПДРСа

(позичив лінк у comrade_molotov )

Ото москалі тупорилі гонять бєса!

IV. Подвиг

Длились четвёртые сутки,
Как истязали в темнице
Ладу-жену и Анютку,
Нежную отроковицу:
Громко на “мове” кричали,
Били тяжелой бандурой,
Пищу давали на сале,
И обзывалися “дурой”!
“Дэ твий улюблэный тато?” -
Хитростью брали Анюту.
“Дэ твий мужчэна проклятый?!” -
Ладу драконили люто!

Плакали дочка и мама,
Нары размокли от влаги,
Но - вспоминались им храмы,
Кремль и трехцветные флаги!
Знали: в молчании сила!
Верили: будет подмога -
Есть ещё Бог и Россия,
В сердце Россия у Бога!

Очень страдала Анюта,
Снились ей куклы, берёзки,
Стала взрослее, как будто,
Вылив горючие слёзки.
Аня молчала, крепилась,
Слабою быть не хотела,
Верила в Божию милость,
Верила в Путина дело.
Только однажды спросила,
Кушая спинку минтая:
“Мамочка, мне здесь не мило.
Мама, зачем нас пытают?!”

Мать промолчала, рыдая,
В локоны светло-русые…

“…Мамочка!.. Нас пытают
Только за то, что мы - русские?!”

Тут встрепенулась Лада,
Встала на ноги грозно:
“Аня! Узнать тебе надо
Правду, покуда не поздно!”
Фраза, огнём налитая,
Била сильней оружия:
“Анечка, нас пытают,
Только за то, что мы - лучшие!
Озарена Вселенная
Светлыми русскими душами!
Мы - породили Ленина,
Мы - подарили Пушкина!
Мы - покорили космос,
Мы и Сибирь покорили.
Эти ж бандеры - просто
Глупые свинские рыла!
Зависти в них немеряно,
От осознанья убогости.
Жалкие, глупые мерины,
И воплощенья жестокости!
Смысла в их жизнях нету,
Хуже они, чем микробы.
Мерзкие салоеды,
Грязные русофобы!..”

Березень 19th, 2007 Posted by admin | Moskali | 8 comments

весна подкралась незаметно, хоть и видна была из далека

Двері, Doors, двери

Так можна перефразувати усім відомий маскальський вислів. А все тому, шо перший день весни у цьому році став істинно незабутнім. Тиждень в Одесі чекали на перевантаження нашого китайського вантажу, і нарешті дочекались. Ввечері 28 лютого виїхали на 6 км Київської траси для перевантаження з контейнера на фуру. 5 годин перекидали 285 дверей, о 4 год. ранку нарешті закінчили. Мобільний оператор Life:) „привітав” з першим днем весни смскою „у вас недостатньо коштів на рахунку”. Задоволені, замучені і щасливі ми побажали щасливої дороги водієві і пішли шукати таксі, і тут почалось…
На заправці поросили оператора замовити таксі, той зараза просто так не хотів, просив завдаток, прийшлось віддати двохсотгривневу купюру. Поки ми з нетерпінням чекли таксі, у Віті (друг, з котрим летів до Китаю) задзвонив телефон і вираз обличчя зробився таким, шо у всіх аж „мурашки по шкірі”. Дзвонив водій, треба повертатись, вивантажувати все і заново укласти. Ну аж такого злого жарту ніхто вже не в силах був зрозуміти,- то був не жарт! Таксисту заплатили 15грн. за виклик і повернулися до фури. Вона стояла на узбіччі похилившись на один бік, тент був такий напружений, що здавалось ось-ось прорветься. Хороші хлопці китайці забили контейнер дверима так, що на чотирнадцятиметрову фуру під саму стелю ледь все помістилося. А тут – ОПА! В голову здорових ідей звісно не приходило, розвантажувати уже явно ніхто не міг, та й не було куди. Не на сніг же!
Такого подарунку долі ніхто не очікував і поки йшли додому всіх якась кондражка хапанула і почали тупо сміятись. У руках велика сумка Івана (у брата мого), у мене валіза з речами, а таксі на заправці нам уже ніхто не замовить бо ми з усіма пересварились. Мобільного телефону якоїсь служби таксі не було ні у кого, а чотирьом бугаям о 4год ночі ніхто не зупинявся. Пройшли кілька кілометрів до наступної заправки і вже там викликали таксі.
І була ніч, і був ранок 1 березня, прокидатися треба було по-швидше і розгрібати ситуацію. Задача була не легка. Дано: 1 вщент забита перекособочена фура, котра у такому вигляді нікуди не поїде; 0 вантажників; відсутність місця для розвантаження; два голодних, невиспаних, замучених гаврики. А діяти треба швидко, бо за добу простою 100 дулярів тре платити. І шо ми вирішили! Замовили ще одну фуру, щоб відвезти двері у двох машинах. Нам підігнали фуру з прицепом. Водій кіпішує, бо двері от-от проломлять каркас і виваляться з машини, а перевантажувати нема кому. Ми з Іваном, томно піднімаємося на ноги і розуміємо, шо сьогодні ми уже нічо не піднімемо у руки. Ловимо „кастрюлю” (типове одеське таксі) їдемо на 7км шукати вантажників, по дорозі розпитуємо водія як би то зробити дешевше. Дякувати Богу дядько виявився справжнім Одеситом і відразу відвіз нас куди тре. Він привіз нас на те місце де тусуються вантажники і там ми одразу забрали чотирьох гавриків. На диво погодились відносно не дорого. За 4 год. у нас уже був завантажений прицеп і дві фури. Ось так вийшла нам „економія” на перевезенні фурою, а не контейнеровозом. Замість одної машини прийшлось гнати дві, та ще й двічі все перевантажувати.
Зараз я десь у Хмельницькій області, на годиннику 3.27. Причеп троха поламався і ми на годинку зависли. Завтра чекає веселе розвантаження!
Як казав мій сусід „Бізнесмен блін, хрєєнов!!!”

Березень 3rd, 2007 Posted by admin | Робота | 16 comments

Редьярд Кіплінг українською

Моя дуже хороша подруга прочитавши “Завет” Кіплінга російською, надіслала мені український текст у перекладі Євгена Сверстюка та варіант Василя Стуса.

www.lypovyk.org.ua

Редьярд КІПЛІНҐ (в перекладі Євгена Сверстюка)

ЯКЩО…
Як вистоїш, коли всі проти тебе—
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий — мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять — в мрійництво не впасти,
І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту — і програть,
А потім — все спочатку, і нікому

Лютий 13th, 2007 Posted by admin | doc's | 3 comments

Приколи з Укртелекомом

Тільки пару днів тому зміг перейти на безлімітний пакет 512кб. В управлінні на сторінці www.my.ukrtelecom.ua у мене стояв запис “немає доступнихтарифних планів”. Прийшлося дзвонити і ходити до них щоб включили таку можливість. Так, що зараз маю 512кб Unlim і всього за 50 грн бо підключив по мережі ще двох сусідів. Тепер я тут житиму!

І ще! Нарешті наклеїв українські літери на свій ноут. Тепер писатиму більше

P.S. ліньки було сідати за настольний комп, у ліжку зручніше

Лютий 10th, 2007 Posted by admin | i-net | 3 comments

Любовь измеряется мерой прощения…

Любовь измеряется мерой прощения,

привязанность - болью прощания,

а ненависть - силой того отвращения,

с которым ты помнишь свои обещания.

И тою же мерой, с припадками ревности,

тебя обгрызают, как рыбы-пирании,

друзья и заботы, источники нервности,

и все-то ты знаешь заранее…

Кошмар возрастает в пропорции к сумме

развеявшихся иллюзий.

Ты это предвидел. Ты благоразумен,

ты взгляд своевременно сузил.

Но время взрывается. Новый обычай

родится как частное мнение.

Права человека по сущности - птичьи,

а суть естества - отклонение,

свобода - вот ужас. Проклятье всевышнее

Адаму, а Еве напутствие…

Не с той ли поры, как нагрузка излишняя,

она измеряется мерой отсутствия?

И в липких объятиях сладкой беспечности

напомнит назойливый насморк,

что ценность мгновенья равна Бесконечности,

деленной на жизнь и помноженной на смерть.

Итак - подытожили. Жизнь - вощвращение

забытого займа, сиречь - завещание.

Любовь измеряется мерой прощения,

привязанность - болью прощания…

Лютий 10th, 2007 Posted by admin | Амурні справи | 5 comments

Лікбез стосовно ведення блогу

Цей блог (журнал, персональний сайт Івана Липовика, щоденник, і т.д) являеться повністю упередженим, абсолютно необ’єктивнив і аж ніяк не інформаційним інтернет-джерелом. Уся інформація подається виключно суб’єктивно, так як її розуміє і сприймає автор (тобто я - Іван Липовик). Відповідальність за зміст і наповнення не несе ніхто і ні перед ким, окрім мене перед моїм сумлінням. Авторські права збережено, копіювання і поширення інформації дозволяється усім в міру їхнього ж морально-етичного виховання!
Метою ведення цього блогу є лише моє особисте бажання робити це. Записи які стосуються мене, мого особистого життя і моєї діяльності викладені на цьому ресурсі в наукових, розважальних, пізнавальних та інших цілях.

Кожен бажаючий має повне право давати оцінки мені і моїм діям, тому запрошую усіх до дискусії у коментарях та гостьовій!

Цікавого та корисного Вам перегляду, мої дорогі друзі!

Лютий 7th, 2007 Posted by admin | I & i-net | one comment